Home / Факти / Асуанський обеліск. Загадка обеліска: “іграшка богів”?

Асуанський обеліск. Загадка обеліска: “іграшка богів”?

Asyansjkuj-obelisk Асуанський обеліск.  Загадка обеліска: "іграшка богів"?Там, де Ніл прорізає нубійськенагір’я і виривається на рівнину, розташовані знамениті Асуанські каменоломні. Починаючи з епохи Стародавнього царства, а можливо, і раніше, тут добували рожевий граніт. Камінь цей відігравав особливу роль в житті єгиптян: з нього робили портали храмів, саркофаги, статуї царів і, звичайно ж, масивні обеліски.

Один з таких залишився незавершеним, так і не покинувши межі каменоломні. Це знаменитий Асуанський обеліск, до сих пір викликає інтерес вчених-єгиптологів.

Єгиптяни ж називали ці кам’яні стовпи «бен-бен». Так іменували впавший з неба камінь пірамідальної формочки, який встановили на стовпі в священній столиці – місті Іуну.

Найбільшого розквіту виробництво обелісків досягло в період Нового царства (XVI-XI ст. до н.е.). Особливо відзначилися в цьому відношенні фараони Тутмос III і Рамзес II. Останній, як вважається, за час свого правління встиг спорудити цілих 23 брили. В середньому висота обелісків дорівнювала 20 метрам, вага кожного перевищувала 200 тонн.

Але найбільший з відомих в Єгипті – Асуанський обеоліск. Його довжина становить 41,8 метра! Він не був завершений, на ньому немає ніяких написів, тому до цих пір не визначена дата його виготовлення. Але фахівці (чомусь) відносять його до часу Стародавнього царства, тобто до епохи Великих пірамід.

Передбачається, що видобуток каменю для обелісків проводився в такий спосіб. Спочатку в скелі вирубали отвори, потім в них забивали дерев’яні клиночки, які поливали водою. Дерево розбухало і ламало породу. Утворені блоки вирівнювали і при необхідності шліфували.

Але з Асуанським обеліском все трохи інакше. Він розташований на поверхні і лежить під невеликим кутом до гранітного масиву. По всьому периметру моноліт оточений вузькою траншеєю шириною менше одного метра. Таким чином, виходить, що брила видовбана в скелі і роботи велися зверху, а не з боків. Який інструмент при цьому використовувався? Зрозуміло, що про застосування пил говорити тут не доводиться.

Можна припустити, що Асуанський обеліск залишився незавершеним, оскільки в ході робіт, можливо, була допущена помилка, і моноліт пошкодився. Дійсно, верхню частину каменю перетинає поздовжня тріщина, яка порушила його цілісність. Але причини такого «браку» не обов’язково криються в прорахунках будівельників. Це могло бути, наприклад, результатом землетрусу.

Цікаво інше. Раз вже стародавні єгиптяни почали вирізати подібний моноліт, значить, вони збиралися його якось транспортувати і встановлювати. І тоді виникає питання: яким чином моноліт, розташований всередині скелі і оточений вузькою траншеєю по периметру, можна було відокремити від кам’яного масиву?

П’ять років тому на території Асуанських каменоломень відкрили для відвідування туристів ще одну ділянку, розташовану позаду лежачого велетня. І тут знаходиться ще один незакінчений обеліск. Він менший свого величезного сусіда, і збереглася від нього лише третина. Частину також не встигли відокремити від материнської породи, але роботи просунулися далі.

Стародавні каменотеси почали процес відділення моноліту від кам’яного масиву. І тут ми бачимо ту ж технологію: сліди «лопатки» вгризаються в граніт, як в пластилін. Вузька траншея, де людині ніде навіть розмахнутися для удару інструментом по породі, огинає обеліск з усіх боків. Чи можливо зробити таке за допомогою кам’яних відбійників або пил? Однозначно, ні.

Якщо прийняти середню щільність граніту за 2 600 кг на кубічний метр, то легко можна обчислити вагу монумента. І якщо не враховувати невелике звуження біля вершини, то розрахункова вага Асуанського обеліска мала би скласти приблизно 1 900 тонн! Однозначно, це найважчий в світі штучний моноліт.

І уявіть собі: стародавні інженери збиралися такий моноліт кудись рухати і потім встановлювати. Звичайно, Книга рекордів Гіннесса повна прикладів, коли людина в поодинці зсувала з місця великовантажні автомобілі, літаки та залізничні вагони. Але у всіх цих випадках мова йде про величезні вантажі, поставлені на колеса, і рухати їх належало по рівній горизонтальній поверхні. Яким же чином можна було вирішити задачу транспортування по нерівній гористій місцевості цільного моноліту вагою майже в 1900 тонн?

Мистецтво обробки граніту досягло в Стародавньому Єгипті небувалих висот. І воно викликає не тільки повагу, але і здивування. Дійсно, не можна ж пояснити все принципом «завзятість і праця все перетруть». Дійшли до нас зразки давньоєгипетської гранітної архітектури, які демонструють високий рівень технології обробки і будівництва. Причому чим далі до витоків єгипетської цивілізації ми йдемо, тим рівень цей вищий.

Майстерність – створювачів пам’ятників Гізи так і залишилося неперевершеним. Навпаки, в наявності деградація, що почалася після епохи Стародавнього царства, тобто після III тисячоліття до н. е. І в цьому сенсі цілком доречні і правомірні гіпотези тих дослідників, які вважають Стародавній Єгипет спадкоємцем ще більш давньої і більш розвинутої цивілізації. Не виключено, що Асуанський обеліск тому пряме свідчення.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Check Also

Опале листя користь чи шкода

Існує думка, опале восени листя не рекомендується залишати на землі – це джерело шкідників і …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *