Home / Історії / Міфи про Моцарта

Міфи про Моцарта

Міф перший. Моцарт був унікумом, дивом; він творив жартома, і все давалося йому надзвичайно легко.

Безумовно, Моцарт був музичним генієм, володів феноменальними здібностями. Але за його шедеврами варто титанічна праця з самого раннього дитинства. Геніальність Моцарта проявилася років з трьох. Його батько, відомий педагог і музикант, який служив при дворі Зальцбурзького князя, відразу зайнявся навчанням сина. Маленький Моцарт легко повторював за своєю сестрою невеликі п’єси і легко запам’ятовував їх. Уже в чотири роки він склав свій перший концерт для клавесина, а в шість – віртуозно грав на клавесині, скрипці та органі. Моцарту не виповнилося й шести років, коли почалося його довгий концертне турне: разом із сестрою Ганною, теж талановитої виконавицею, і наставником отцем юний Вольфганг об’їздив пів-Європи. За кілька років вони дали концерти в Мюнхені, Парижі, Відні, Лондоні, побували в Голландії і Швейцарії. Публіка захоплювалася хлопчиком, який міг грати з зав’язаними очима, віртуозно імпровізував, виконував найскладніші пасажі нарівні з дорослими музикантами … Генієві було всього сім років, коли складені їм сонати для фортепіано та скрипки видали в Парижі.
Звичайно, дітей вимотували ці поїздки. В дорозі Вольфганг і Наннерль часто хворіли, не раз перебували на краю загибелі. Обидва вони перенесли і запалення легенів, і віспу. Є думка, що причина ранньої смерті Моцарта – у хворобах, які він заробив в роки свого важкого дитинства.
Під час своїх подорожей Моцарт брав уроки, знайомився з величезним числом композиторів і музикантів того часу, освоював різні музичні стилі та мови. Неможливо знайти іншого композитора, який би з таким блиском, як Моцарт, володів найрізноманітнішими жанрами і формами: це відноситься до симфонії і концерту, дивертисменту і квартету, опері і месі, сонаті і тріо.
Всього перу Моцарта належать більше 600 творів практично всіх головних музичних жанрів – симфонії, камерні ансамблі, концерти, пісні, арії, меси, кантати.
Міф другий. Моцарт жив у злиднях; сучасники не цінували його таланту
У 1782-му опера Моцарта «Викрадення із сералю» мала величезний успіх. За кілька років він дав безліч фортепіанних концертів. І хоча, траплялося, він не отримував плати за свою працю, дуже часто йому платили величезні гонорари (для порівняння: річну платню батька Моцарта в Зальцбурзі становило 350 флоринів, а за один концерт його син міг отримати в три рази більше). За особистому листуванні видно, що ступінь бідності сім’ї в міфах помітно перебільшена. Однак екстравагантний спосіб життя швидко з’їдав усі гроші. Якось, заробивши за виступ нечувану суму, Моцарт витратив її за два тижні. Приятель, до якого геній прийшов зайняти грошей, запитав:
– У тебе немає ні замку, ні стайні, ні дорогої коханки, ні купи дітей … Куди ж ти діваєш гроші?
І Моцарт відповів:
– Але у мене є дружина Констанца! Вона – мій замок, мій табун породистих коней, моя коханка і моя купа дітей …
Дітей у сім’ї народилося шестеро, але четверо з них померли в дитинстві. Рід Моцартів перервався на синах Карлі Томасі і Франца Ксаверія, які так і не обзавелися потомством.
Шлюб Моцарта, в який він вступив без дозволу батька, виявився щасливим. Вольфганг і Констанца були схожі, обидва відрізнялися легким і радісним ставленням до життя. Є легенда, що одного разу взимку до них прийшов гість і застав їх танцюючими: Моцарти намагалися зігрітися, не маючи грошей на дрова …
Проте навіть тоді, коли у Відні примхлива публіка перестала слухати опери Моцарта і його творчість «вийшло з моди», композитор продовжував отримувати непогані гонорари з інших країн Європи, а також придворну зарплату.
Міф третій. Моцарт писав реквієм на свою смерть
Осіннього вечора сірий незнайомець постукав у двері Моцарта … Він замовив реквієм за завданням свого господаря, графа Вальзегг-Штуппаха, недавно поховав дружину.
Передчуваючи свою швидку смерть, одержимий чорними думками, Моцарт почав складати реквієм – для себе. Так оповідає легенда.
Однак, якщо судити по моцартівської листуванні останніх місяців життя, він був у прекрасному настрої. І його смерть стала шоком для сім’ї та друзів.
(От Сальєрі якраз писав реквієм на свою смерть в 1804-му. Але помер набагато пізніше, в 1825-му.)
Спірні і причини смерті Моцарта. Хвороба його протікала дуже швидко, і 5 грудня 1791 Вольфганг Амадей помер у жахливих стражданнях від «сильної лихоманки». Що викликало лихоманку, не ясно, і це не дивно для того рівня розвитку медицини. Генія лікували кращі віденські лікарі прийнятими в той час методами. (В результаті прописаних йому кровопускань, за підрахунками, Моцарт втратив близько двох літрів крові.) Цілком імовірно, що в той рік у Відні була епідемія запальних інфекційних захворювань – щось на зразок грипу. Хоча теорій про хвороби, яка вбила генія, десятки: від трихінельозу до отруєння.
Міф четвертий. Похований у забутті
Моцарт був похований у братській могилі будинків … На кладовищі його проводжав одна-єдина людина … Вдова відмовилася прийти на похорон … Багатий друг сім’ї ван Світен пошкодував грошей на поховання … Все це не зовсім так.
У числі реформ австрійського імператора Йосифа були нові похоронні правила. Згідно з ними, поховання відтепер виводилися з риси міста (до цього в Європі процвітав звичай ховати мертвих в центрі, у головного собору). Сама процедура похорону була гранично спрощена. 85% міських поховань відбувалися в загальних могилах, на яких не дозволялося встановлювати ніяких пам’ятних знаків (економили місце). Кожні 7-8 років могили перекопували і використовували знову.
Вдова не відправили за труною на кладовищі, і це теж було в порядку речей. Церемонія пам’яті Моцарта пройшла в його масонської ложі. Катафалк вирушав на кладовищі тільки після шести вечора. Йти за ним за міські ворота було не прийнято, ніяких обрядів в місці поховання тоді не влаштовували, і були присутні на ньому тільки могильники.
А «скупий» ван Світен кілька років щедро платив за навчання синів Моцарта, організував перше виконання його реквієму, влаштовував концерти в користь Констанци і дітей в різних містах Європи.
Міф п’ятий. Принесений в жертву масонами
Моцарт, як і багато його сучасників, захопився ідеями масонства і був членом масонської ложі (разом з одним Гайдном). Його остання опера, «Чарівна флейта», містить масонські теми й алегорії. Але … Далі домисли: керівникам ордена нібито здалося, що опера занадто карикатурна, до того ж їм стало відомо, що Моцарт збирався створити своє таємне товариство. Ось і впав геній жертвою антихристиянського масонської змови: масони отруїли його ртуттю, навмисно приховали сліди могили і викрали з неї череп для своїх обрядів.
Цей міф культивували нацисти; про нього згадали і пізніше. По теорії 60-х років XX століття, смерть Моцарта стала жертвопринесенням при освяченні нового масонського храму.
Міф шостий. Моцарт і Сальєрі
Про те, що Моцарт був отруєний, почали говорити незабаром після його смерті: тема отрут і отруєнь у той час була надзвичайно популярна. І незважаючи на те, що в ранніх біографіях Моцарта цю версію заперечували всі, включаючи дружину Констанцу, чуток не змовкали.
Близько 30 років з дня смерті Моцарта пройшло, коли в цьому міфі з’явився Антоніо Сальєрі, в той час вже важко хвора людина. За свідченнями тих, хто був з ним поруч у ті роки, Сальєрі ніколи не робив зізнання про те, що повбивав Моцарта, як стверджували газети. Можливо, Пушкін саме в газетах прочитав про ці чутки і увічнив їх у своїй історії про «генії і лиходійство». Пізніше ця тема прозвучала у п’єсі Пітера Шеффера «Амадей», за якою був знятий фільм Мілоша Формана.
Однак немає ніяких історичних свідоцтв про ворожнечу двох композиторів. Навпаки, добре задокументовано зворотне: захоплені висловлювання Сальєрі про Моцарта; розповідь Моцарта про те, як Сальєрі був на представленні його опери. Ніяких підстав для заздрості до Моцарта у Сальєрі не було: так, останній зовсім не писав інструментальної музики, а в оперному жанрі репутація Сальєрі серед сучасників була набагато вище. Відомо, що Моцарт вибрав Сальєрі в якості вчителя для свого сина Франца. До речі, серед численних учнів Сальєрі, який зіграв величезну роль у музичному житті Європи, були Бетховен, Черні, Мейєрбер, Шуберт, Ліст …
Ще кілька нот до біографії
* Повне ім’я Моцарта, дане йому при хрещенні, – Іоханнус Хрістосомус Вольфгангус Теофілус (Готтліб) Моцарт. Грецьке Теофілус перевели на латину – вийшов Амадей. А сам Моцарт вважав за краще називатися третім ім’ям.
* На будинку в баварському Аугсбурзі, де жили предки Моцарта, встановлена ​​меморіальна дошка: «Тут жив небагата людина Моцарт, але він залишив у спадок всьому світу свого правнука!»
* Моцарт – автор першої в історії нелегальної музичної копії: всього один раз прослухавши «Мизерере» Аллегрі в Сикстинській капелі, який виконувався раз на рік, він практично безпомилково відтворив цю музичну власність Ватикану (ноти були тільки у Папи Римського) по пам’яті. Дізнавшись про це, Папа був вражений і нагородив Моцарта орденом Лицаря золотої шпори.
* Моцарт – автор національного гімну Австрії.
* Вуха Моцарта були різними: він народився з дефектом лівої вушної раковини.
* Молодший син Моцарта, композитор Франц Ксавер, близько 30 років жив у Львові: організував хор, вчив дітей грі на фортепіано, виступав і диригував і навіть написав п’єси на мотиви українських народних пісень.
Існують …
* Ефект Моцарта. Цей термін відноситься до набору суперечливих наукових висновків про те, що класична музика короткочасно – хвилин на 15 – підвищує деякі розумові здібності людини (наприклад, просторове мислення). І про те, що слухати Моцарта в колисці корисно для дитячого розуму.
Гроші на «ефект Моцарта» (запатентувавши навіть саму фразу) успішно робить американець Дон Кемпбелл, який випустив уже 18 книг і 17 збірок класики з інструкціями, як лікувати музикою пам’ять, дислексію , аутизм і душевні хвороби.
* Цукерки «Моцарткугель» («кугель» по-німецьки – «куля»). Знамениті австрійські шоколадні цукерки з фісташково-мигдальною начинкою і портретом Моцарта на фантику були винайдені В1890 році в Зальцбурзі кондитером Паулем Фюрста. І продаються дотепер.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Check Also

Цікава історія каблука

Не тільки одяг є відображенням епохи, ще одна важлива деталь – це взуття. З часу …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *